Згідно з міжнародними стандартами, Україна відноситься до держав з обмеженими запасами прісної води: більше 200 українських міст мають серйозні проблеми з водопостачанням, а понад 1000 сіл виживають завдяки питній води, що привозиться. Попри це, українці значно випереджають розвинені країни у споживанні води на душу населення, і на виробництво одиниці національного продукту. Майже 80% населення нашої держави користуються водою з поверхневих джерел, звідки вода не лише забирається, а й куди й повертаються стоки після використання. Відтак, якість цієї води залишає бажати кращого.
Анатолій Яцик (інститут водогосподарсько-екологічних проблем) Якщо взяти річки, то ми можемо сказати, что хоч спад виробництва ще на початку 90х років відбувся в 2 рази, а якість води не поліпшилась, а навіть навпаки, погіршилась. Це викликає тривогу в фахівців, що наші річки втратили самоочистну і самовідновлювану здатність.
Ситуація вимагає рішучих спільних дій екологів, підприємців, науковців, і перш за все, керівництва держави.
Сергій Бережнов (головний санітарний лікар України) Альтернатива є: можна замовляти собі бутильовану воду. Вам привезуть в гарному пакунку, на гарному автомобілі. Це дорого коштує. Наскільки ми готові до альтернативи? Альтернатива яка? Альтернативи такої, щоб я набрав з болота воду, кинув таблетку, і випив - немає. Це є для армії таке - коли можна добу-дві пити таку воду, в надзвичайних екстремальних ситуаціях - без води людина не може довго жити... А для населення, коли воно нормально постійно живе - альтернативи водопостачання немає. А це вже є питання - звідки ми достанемо воду? І питання таке якщо піднімається, то це - не тільки питання міністерства охорони здоров'я, навіть міністерства екології, це - питання загальнодержавне. І держава повинна вкладати кошти, щоб зробити нормальні водоочисні споруди, нормальні водопроводні мережі, і здійснити всі заходи, щоб забруднення річок не було таким інтенсивним. На сьогодні це може бути і виписано законодавством, але не завжди держава буде вкладати в цю справу кошти. Це можуть бути і приватні підприємства, що забезпечують населення питною водою.
Привернути увагу до проблем збереження, підготовки і відведення води, та запропонувати шляхи вирішення проблеми, мали на меті учасники міжнародних форумів: водного "Аква Україна 2006", та "екологічні технології 2006". Вони пройшли в національному експо-центрі. У форумі взяла участь і європейська водна ассоціація. Про серйозність питання говорить хоча б той факт, что її генаральний секретар, пан Йоханес Лохаус, під час перебування в Києві не ризикнув скоштувати з крану української води.
Йоханес Лохаус (генеральний секретар ЄВА) Я тут щоб налагодити звязки між українцями та європою. І я хочу побажати українцям зробити крок назустріч європейського союзу.
Ще у 19 столітті Луї Пастер казав, що 80% хвороб людина випиває з водою. А якщо звернути увагу на той факт, що очистні споруди та мережі, які сьогодні працюють у житлово-комунальному господарстві України, треба було замінити ще 20 років тому...
Анатолій Яцик (інститут водогосподарсько-екологічних проблем) Бортницька станція водоочистки вже в повному обсязі не справляється, і в річку беспосередньо потрапляють викиди. Жоден з водних об'єктів Києва не зроблений у відповідності з нормами єкономізації нашої вітчизняної науки.
Директор інституту водогосподарсько-екологічних проблем каже, що вирішити проблему можна за умови децентралізації управління водними ресурсами України шляхом створення національної комісії з водних проблем. Вона повинна мати незалежний бюджет, та сформувати державну політику економного використання води на всіх рівнях. А кожним великим басейном води повинні керувати незалежні рада чи водний парламент.
Анатолій Яцик (інститут водогосподарсько-екологічних проблем) По нашим розрахункам, ми можемо заробити 2 мільярди долларів - це 10 мільярдів гривень, і наповнювати бюджет. А дуже просто - плата заводу за водокористування, за забруднення - не має надходити до загального бюджету, ці гроші мають надходити на спеціальні рахунки в областях...
Сучасний проект вже реалізують на столичному державному науково-виробничому підприємстві Електронмаш. Тут зрозуміли, що вже в недалекому майбутньому прибутки підприємства можуть повністю йти на покриття штрафних санкцій через забруднення довкілля. Це могло б повністю разорити підприємство, адже виробництво друкованих плат дуже шкідливе. Тому тут встановили очисні споруди стічних вод. Система обійшлася в 3 мільони гривень.
Олександр Поляков (ДНВП "Електронмаш") Результат нас повністю задовольняє, і людей, що поруч живуть. Гуртожиток від нас знаходиться в 200 метрах. Для них головне - що у нас трошки шумить. Але викидів у нас ні в атмосферу ні в воду немає.
Олексій Селецький (головний інжерер "СААН") Це - фізико-хімічна очистка стічних вод. Попередня очистка виконується на плататорі набірному. Далі - доочистка на двоступінних фільтрах з плаваючим навантаженням, і хімічна очистка - іонний обмін.
Віктор Филипчук (академік, НТО "Водні екотехнології - XXI) Основними принципами очищення є зміна фазово-дисперсного стану в умовах дуже багатокомпонентного складу, які негативно впливають на очищення води. А також застосування нових методів розподілу фази - відділення твердих частинок від води. Це - фіксування через спеціальне фізичне навантаження. Крім того, тут застосовані нові реагенти, методи електрохімічної зміни домішок води, які виключають застосування, або зменшення хімічних реагентів в процесі очищення.
Тепер, каже перший заступник головного інженера, Олександр Поляков, Електронмаш завдяки очисним спорудам може ще й заробити: є бажаючі як купити пресовані хімічні відходи для подальшого використання, так і привезти сюди на очистку свої стічні води.
Олександр Поляков (ДНВП "Електронмаш") Це 3 роки робило, і майже ніхто не розумів, які вкладнення на це йдуть. І сьогодні ті, хто приїхав - у них є гроші, але немає часу. Тому їм прийдеться гроші витрачати щоб привезти нам щось, а ми зробили потужний водоочисник на 10 гальванів. Будемо заробляти на друзях, які приїдуть очищати то, що вони погано виробляють.
Автор цих очисних споруд, академік Віктор Филипчук, стверджує, що в Україні норми на забруднення жорсткіші, ніж на заході.
Віктор Филипчук (академік, НТО "Водні екотехнології - XXI) Штрафи за викиди встановлює регіональна, місцева влада. Наприклад, якщо каналізація - облводоканал; якщо водоймище - санітарні органи. Штрафи досить великі, але справа в тому, что в нас такі жорсткі норми, значно жорсткіші ніж в питній воді. Наприклад, в питній воді дозволяється мати цинку 5 мг/л, а для стічних вод в каналізацію - 0,1 мг/л. Тобто, абстрактно говорячи, відкривши кран, ми не маємо права зливати воду в каналізацію. Отак, шановні, бачите - який парадокс! А на заході такого немає.
Очистити відходи виробництва до зазначених норм в Україні значно дорожче, ніж просто заплатити штраф за забруднення довкілля. Можливо, тому підприємці і бізнесмени не поспішають спрямовувати свої гроші у каналізацію...
